Повстання в східному Берліні в березні 1953 року

Смерть Сталіна в березні 1953 року спричинила повсюдну появу сподівань, що радянське керівництво послабить свою хватку в Східній Європі. Першими подіями, що довели марність цих сподівань, стали народні повстання в Східній Німеччині, Польщі та Угорщині. Всі вони були швидко і жорстко приборкані або місцевим комуністичним режимом, або військами радянського блоку введеними з цією метою.

16.06.1953 р. день у радянському секторі Берліна почався зі страйку будівельників у Східному Берліні. Повстання було викликане разючою різницею рівня життя між Західною та Східною Німеччиною. Наступного дня він перейшов у широкомасштабне повстання проти сталіністського уряду НДР. Повстання в Берліні було придушено силою за допомогою танків групи радянських військ у Німеччині та Народної поліції. Під загрозою радянської інтервенції хвиля страйків була легко взята під контроль. Вже після 17 червня, відбулися демонстрації в більш ніж 500 містах і селах.

Берлінське повстання почалось 16 червня опівдні з мирного маршу в протест на тільки-но підняті норми виробітки, в марші взяли участь близько 5 тисяч працівників. Марш завершився за три години, але протести відновилися зранку наступного дня, на вулиці вийшли 17 тисяч людей, вже по обіді в протестах брали участь декілька сотень тисяч. Автомобільний рух було припинено, тисячі людей продирались через Potsdammer Platz до Lustgarten Platz, зриваючи комуністичні прапори і перекидаючи кіоски. Але східнонімецькі та радянські війська, з танками й броньованими автомобілями, були тихо введені в Берлін уночі перед цим. Незадовго після полудня вони були спрямовані в юрбу, був відкритий вогонь. О 14:20 східнонімецький уряд ввів надзвичайний стан; повстання було швидко придушене. Як післядія повстання, демонстрації та ізольовані інциденти відбувалися впродовж кількох тижнів, але круті заходи вжиті сімнадцятого червня показали, що незважаючи на малу народну підтримку, комуністичний режим тримає жорсткий контроль. Офіційно було вбито 29 німецьких мешканців (згідно західних джерел інформації їх було 507), засуджено не менше ніж 1526.