Піп & People з Олександром Дедюхіним Випуск 28 вересня

Слава Ісусу Христу, парафіяни. Це передача «Піп і піпл» на Bloger.FM і я її ведучий, протоієрей Олександр Дедюхін із Полтави. Минулого разу ми говорили про двонадесяте свято Різдво Пресвятої Богородиці. Вчора у нас було інше велике двонадесяте свято – Воздвиження Чесного животворящого Хреста. І сьогоднішню передачу ми присвятимо цьому святу.

27 вересня ми святкуємо Воздвиження – день, коли стараннями святих рівноапостольних Костянтина та Єлени був знайдений та виставлений для поклоніння хрест Христа. Цар Костянтин вирішив будувати в Єрусалимі храм, на місці розп’яття та воскресіння Христа. І от, під доглядом матері царя, Єлени, почалися розкопки на святих місцях. На Голгофі були знайдені три хрести – Христа та двох розіп’ятих з ним розбійників. Один з цих хрестів чудом зцілення хворої жінки був виявлений як животворчий хрест, на якому розіп’яли Христа. Тоді з великою побожністю Патріарх Єрусалимський і духівництво підняли цей хрест з-під землі, принесли його пред очі всього народу, благословляли ним народ. А народ весь час виголошував «Господи, помилуй!» На місці гробу і розп’яття Христового збудував цар Костянтин величний храм Воскресіння. Воздвиження Христа – це подія знакова.

Після воздвиження відбулася ґрунтовна зміна у ставленні держави до Церкви. Поки хрест був в землі – то і церква була відділена від держави, відокремлена та часто зазнавала гонінь. А з часів Воздвиження Римська держава, а потім і багато інших, стали християнськими, ніби взяли під свою опіку хрест Христів. На жаль, почали використовувати його, зневажаючи саму суть христової віри. За часів панування язичників, коли віра зазнавала гонінь, хрест був засипаний брудом та землею. Але він сяяв тоді в житті кожного християнина, в їх стражданнях, сповіданнях і житті. Нікому не відомий Хрест Господній був не видимим нікому, але всі бачили його сяйво в серцях віруючих. А от коли хрест хрестів під свою опіку начебто взяли царі, правителі – вони визволили його з-під землі, піднесли і поставили перед очима людей, але принизили його своєю політикою та амбіціями. Дерево Христа стало піднесеним, а ідея Христа – приниженою. Хрест, будучи символом примирення людства і Бога, ознакою найбільшої любові до людей, в руках можновладців зробився ознакою ворожнечі та боротьби, навіть між християнами. Віру обернули на засіб боротьби за владу. Навіть деякі церковні діячі намагались використовувати віру та хрест як засіб змагань. Так, зовсім недавно московський патріарх Кирило написав, що війна на Сході України розв’язана розкольниками, щоб знищити так зване «канонічне православ’я».

Безумовно хрест є символ нашої боротьби, але кого ми маємо перемагати хрестом? В першу чергу, самих себе. Свої пристрасті та гріхи. Так, як це робили перші християни – вони перемагали ворогів не збройною силою, а своєю самопожертвою та вірою, спочатку перемігши свою слабкодухість. Триста років хрест чесний був засипаний землею та брудом, і вже більше півтори тисячі років хоч і піднятий із землі, сьогодні ми маємо піднести хрест не як зброю війни, а як світло віри христової, як ознаку Христової любові, як сіль богопізнання, як знамено миру. Ми схиляємось перед стражданнями Христа, бо вони є передвісниками воскресіння та перемоги. Хресту Твоєму поклоняємось, Владика та святеє Воскресіння Твоє славимо.

Зі святом вас вітаю, парафіяни. І пам’ятайте, що найбільша перемога – це перемога над собою. А після цієї перемоги ми переможемо всіх наших зовнішніх ворогів. Спаси вас, Господи.