Піп & People з Олександром Дєдюхіним 18 січня

Слава Ісусу Христу, парафіяни.

Завтра у нас велике і двонадесяте свято Хрещення Господнього. Ми будемо освячувати воду сьогодні, завтра. Як правило, люди не дуже замислюються над суттю свята, а думають про воду – як посвятить, коли посвятить, чи треба купатися чи не треба і таке інше. Тому сьогодні ми поговоримо і про воду, про її освячення, про те, що з нею пов’язано, і, безумовно, торкнемось суті свята Богоявлення.

Перше питання, яке завжди задають, це – «Навіщо освячують воду?»

Вода це джерело життя. Вона має величезне значення і в повсякденному, і в духовному житті. Їй властива цілюща сила – про що неодноразово говориться в Святому Письмі. Во завітній час, в який ми живемо, вода служить ще і духовному відродженню людини, очищенню від гріхів. У розмові з Никодимом Христос-Спаситель говорить: «Істинно, істинно кажу тобі, хто не народиться від води і духа, не може увійти в Царство Боже». Тобто ми освячуємо воду як символ нашого очищення. Як її освячують? Водосвяття було мале і велике. Мале відбувається протягом року неодноразово під час молебень, здійснення таїнства хрещення, якісь великі свята. А великі освячення води – тільки в свято Хрещення Господнього, Богоявлення 18 та 19 січня. Водосвяття називається «Великим» по особливій урочистості обряду, прийнятого спогадом Євангельської події, яке стало не лише прототипом таємничого обмивання гріхів, але і дійсним освяченням самого єства води. Через занурення в неї Богової плоті Ісуса Христа.

У будь-якому церковному святі необхідно розрізняти його зміст і традиції, які склалися навколо нього. У святі Водохреща головне – це явлення Бога, Богоявлення. Це хрещення Христа Іоанном Предтечею. Голос Бога з небес: «Це син мій улюблений» і Духа Святого, що сходив на Христа. Головне для християнина в цей день – це присутність на церковній службі, сповідь і причастя святих Христових тайн. Сформовані ж традиції купання в холодних ополонках – не мають взагалі прямого відношення до самого свята Водохреща. Не є обов’язковими. І що саме основне – не мають ніякого відношення до очищення людини від гріхів. Тому краще за усе, я б радив, від таких купань утриматись.

Як користуватись святою водою, яку ми освятимо на Водохреща? Застосування святої води в повсякденному житті православного християнина досить різноманітне. Приміром, її вживають натщесерце в невеликих кількостях зазвичай разом із шматочком просфори, кроплять цією водою своє житло. Хоча бажано приймати богоявленську воду натщесерце, але при недугах або при спокусах, пити її можна і потрібно не вагаючись в будь-який час.

Ну і ще задають таке дивне питання : «два дня освячується вода – чи вона різна 18 січня і 19 січня?»

Вода однакова. Просто так історично склалось, що були дві традиції освячення води – єрусалимська та константинопольська. І в одній традиції вода освячувалась саме в свято Водохреща, а в іншій – напередодні. Ми в наших так би мовити широтах, запозичили обидві традиції, тому ми двічі освячуємо воду, от і все.

Тепер, трішки сказавши про освячення води, будем казать так, про обрядову частину, декілька слів треба сказать про саме свято Богоявлення.

Хрещення Господнє так і називається – «Богоявлення». Тобто коли Ісус Христос входить в хрещальні води Іордана, людям з’являється одночасно дія Отця, Сина і Святого Духа. Тобто відкривається людям вся повнота Святої Троїці. І знов, як і завжди в багатьох подіях, пов’язаних з Христом, ми бачимо величезний парадокс: люди чекали одного Бога, одного Спасителя, а прийшов інший. Люди чекали того, хто буде наказувати ворогів. А приходить той, хто каже що треба прощати своїх ворогів. Приходить не той, який відміняє людський біль і боротьбу, а той, хто робить самого Бога таким, що може прийняти людський біль і страждання. Люди чекали могутнього володаря. А прийшов той, хто сказав: хто хоче бути першим, нехай з усіх буде останнім. І він став останнім, він став всім слугою. Христос з’являється на землі не як якийсь унікальний екземпляр праведника, а Ісус Христос з’єднує в собі життя людське і божественне. І це Його дар нам, щоби в кожному з нас могло відбутися Різдво і Богоявлення. Але щоб це відбулося, ми повинні зрозуміти  ось що в Євангельському цьому Богоявленні: Бог відкриває нам себе як особу. Пошук нами Бога є пошук особи. Якщо я хочу знайти іншу людину, його внутрішню суть, що я повинен робити? Ставити експерименти, вимагати, щоб людина відкрилась? Або мені все ж варто звернутися до людини, назвати по імені себе, і підтвердити власну готовність бути відкритим. І Христос відкриває нам Себе, і ми Йому маємо відповісти тим же, якщо ми хочемо стати подібними до Нього. Він стоїть в ці дні на березі Іордану і не збирається повторювати чудес старозавітних праведників, як Моісея, Ісуса Навина, Єнісея, які входили в воду і виходили, так би мовити, сухими із води. Вода перед ними розступалась. Ісус Христос стоїть на порозі свого служіння, як на порозі ада. Сходження Христа у воду, занурення в неї, преобразують його зшестя до Пекла. А вихід з цієї води – це воскресіння з мертвих. І саме тому, коли Ісус Христос виходить з Іордану, відкриваються небеса. І відкривається путь на небо для всіх. Лише тому, що одна людина не захотіла вийти сухим з води. Він спустився до нашого пекла, хоча мав усі можливості вийти сухим з води і не бути таким як ми. Але Він стає таким, як ми, щоб ми стали таким, як Він. Знову  ж – Бог стає людиною для того, щоб людина могла стати Богом.

Бог відкриває нам себе самого. А чи ми готові Йому відповісти тим самим , чи ми просто погортаємо книжку, хай навіть Біблію, по діагоналі, чи швиденько забіжимо до храму, поставимо свічечку, та підемо грішити далі? Сьогодні такий день, що треба зупинитися, і спробувати осягнути велич Богоявлення. Бог стає таким, я ми, щоби ми стали таким, як Він.

Дякую вам за увагу, вітаю зі святом Богоявлення. Бажаю всім істинного божественного просвітлення, і, безумовно, любові. Пам’ятаймо, Господь нас завжди любить, якими б ми не були. Дякую вам.