Піп & People з Олександром Дєдюхіним 22 березня

Слава Ісусу Христу, парафіяни. Це «Піп і піпл» і я її ведучий, протоієрей Олександр Дедюхін.
Сьогодні в нас 22 березня, і кожного дня, в цей день, наша церква святкує пам’ять 40 севастійських мучеників. Язичник Агріколай Севастійський , воєначальник, дізнавшись, що в його війську є офіцери, які сповідують Христову віру, провів розслідування і виявив 40 християн. Деякі з них , наприклад, Кіріон, Кандид, Домн, були настільки безстрашні на полі бою, наскільки ж благочестиві і обізнані з божественним писанням.

Спочатку Агріколай вирішив застосувати лагідність та обіцяв царську ласку. Але побачивши непохитність воїнів христових, звелів приготувати знаряддя страти. Тоді святий Кіріон, підійшовши до нього, сказав: «Ти не маєш влади карати нас тілесно. Донеси імператору і чекай наказу».

Розлючений Агріколай заскреготав зубами, але мусив підкоритися закону. Довго воїни царя небесного і царя земного чекали суду і сиділи у в’язниці. Нарешті прибув воєначальник Лісій, посланець імператора, і викликав їх до військового суду. По дорозі туди Кіріон говорив своїм друзям: «Браття мої! Не побоїмся тиранів! Ви пам’ятаєте, як Господь допомагав нам серед кривавої битви, коли закликали Його ім’я? Пам’ятаєте, як ми, перехрестившись, долали тисячі ворогів? Пам’ятаєте, як утікало все військо, а ми, гаряче помолившись до Господа, залишались на місці і не тільки стримали напад, а і повністю здолали їх, самі не отримали жодної рани. А тепер хто повстає на нас? Диявол? Який ще перед створенням світу скинутий в пекло. Який безсилий, порівняно з Ісусом, переможцем смерті . Він безсилий і проти однієї душі християнської, а нас тут – 40 воїнів».

Коли святі страстотерпці стали перед судом, Лісій, ласкаво поглянувши на них, сказав: «О, ці воїни варті того, щоб отримати найважливіші військові чини! Імператор зробить для вас все, якщо ви покоритесь його волі, звернетесь до богів батьків ваших. А інакше вас позбавлять всього».

«Не тільки військовий чин, але і тіла наші візьми від нас» – сказав святий Кандід. Почувши це, Лісій розлютився і звелів бити їх камінням. Мало цього, він сам схопив камінь і кинув його в одного із мучеників, але промахнувся і камінь розбив лице Агріколаю. Тоді святий Кіріон вигукнув: Спасіння праведне від Господа і захист їх в час скрути!». Збентежений Лісій звелів поставити Христових сповідників в напівзамерзле озеро посеред льоду, але з 40 воїнів втратив мужність лише один. Тоді коли інші в лютий холод стояли у воді, він вибіг і попрямував у теплу лазню, яка стояла на березі для їх спокуси. Він був покараний миттєвою смертю, але його місце в цей час заступив сторож, який охороняв воїнів , бо побачив, що ці люди – вони мужні, вони справді стоять, і деякі кажуть, що коли він входив до води, він казав, що «я хочу як мінімум лишитися людиною, як ці мученики». І таким чином, воїни постраждали за віру , але не зріклися її. Бо наше переконання набагато важливіше ніж те, що ми собі можемо дозволити в цьому житті. І саме головне, нас дійсно є багато проблем і багато ситуацій, які виявляють наші негарні речі. Але головне, коли в нас є переконання, є віра. І з цією вірою ми ідемо до своєї мети. У зв’язку з цим, зараз згадується анекдот, який як на мене, є квінтесенцією духовності.

Про що він. Зустрічаються мисливці. Один одного розпитують про життя, розповідають байки, пригощають напоями. І тут заходить старий сивий чолов’яга, і все з величезною повагою ставляться до нього, розсуваються, аби дати місце. Наймолодший мисливець запитує цього шановного пана: «А на кого ви полюєте?» Той, трохи запинаючись, відповідає: «Н-н-на вед-ведмедя» – «Та невже? Оце справді захоплююче! Як ви це робите?» – «Т-т-та все п-п-просто. Головне – не лякатися» – «Як це? Дуже хочеться подробиць, як ви полюєте ведмедя, це ж така страшна звірюга!» – «Ну д-д-дивись. І-ідеш зимою у ліс. Головне – не лякатися. Зн-знаходиш б-б-барлогу. Але головне – не лякатися. Дістаєш велику рогатину. Т-тикаєш у б-барлогу і піднімаєш ведмедя. От головне – не лякатися. С-соний т-та злий в-ведмідь пі-пі-піднімається та йде н-на тебе. Отут саме головне – не злякатися. Як тільки ведмідь п-п-підійде д-до тебе д-достатньо близько, ти одразу замазуєш йому очі свіжим дєрьмом. Головне – не лякатися, запам’ятай! Т-тоді в-ведмідь п-починає роздирати свої очі к-кігтями, а ти спокійно береш та д-добиваєш його. Головне – не лякатися».
Здивований юнак уважно слухає і запитує: «Але почекайте. Зима, ліс – де ж я там свіжого дєрьма найду?»

«Синку, дєрьма буде більш ніж достатньо. Головне – не лякатися».

І я в цей святковий день, парафіяни, бажаю вам ніколи не лякатися. Яке б дєрьмо нас не оточувало, але пам’ятайте, що Господь Ісус Христос він набагато більше всього. Ще раз вітаю вас з цим святом, святом святих 40 севастійських мучеників. Нічого не лякайтеся, Господь з вами.

Спаси вас Господи.