Піп & People з Олександром Дєдюхіним 4 жовтня

Слава Ісусу Христу, парафіяни! Це «Піп & People» і я ведучий цієї передачі протоієрей Олександр Дєдюхін з Полтави. Дуже часто питають люди і кажуть, що «та от, в принципі, яка різниця Московський патріархат чи Київський патріархат, всі однакові». Насправді, ні. І різниця, крім того, що Московський патріархат – це є неканонічна церква, ще й в тому, як вони взагалі ставляться до людей, до України. Ось дивіться. Христос проповідує, і народ йде за ним. Кожному з народів, безумовно, було потрібно своє: комусь зцілення, комусь слово Боже, а комусь, можливо, було просто цікаво подивитися на незвичайну людину. Євангеліст Лука пише, що народ тиснувся до нього, щоб слухати слово Боже. А він стояв біля озера Генісаретського, і тоді Ісус вибирає один з човнів, що стояв біля берегу, і проповідує з човна. По закінченню проповіді він наказує господареві човна Симонові-Петрові відпливти на глибину і закинути свої сіті для лову. Сімон показує, що йому абсолютно не подобається така пропозиція Ісуса. Він каже: «Наставнику, ми трудилися всю ніч, і нічого не впіймали. Але, наставнику, невже ти не розумієш, які ми втомлені. Всю ніч ловили, потім мили сіті, потім тебе ще слухали. А тут знов пливти, кидати сіті в озеро, потім знов мий їх, а ніякого толку з цього не буде». Ну, біля Сімона стоїть відомий вчитель, і не послухати його – це виявити велику неповагу, тому Сімон каже: «Але за словом твоїм закину сіті». Так часто і ми поступаємо. Ми обурюємось закликам Христа і церкві, всередині нас буря піднімається проти його наказів та заповідей. Нашій плоті хочеться іншого, нашій плоті хочеться відпочити. Не на глибину пливти і сіті закидати, а десь на мілководді розслабитися, щоб полежати, і тепла водичка нас пестила. Симон теж не бажав заплисти на глибину, але поплив та закинув сіті. Зловив стільки риби, що і витягти не міг. Потім Сімон стає Петром – ловив людей для Царства Божого, не боячись глибин та бурі.

І от головною провиною Московського патріархату є навіть не їх брехня, навіть не ті гоніння, які вони влаштовували для вірних Української церкви. Головною провиною Московського патріархату є те, що вони мілко плавали. Замість того, щоб слідкувати заклику Христа, відпливти на глибину і закинути сіті свої, вони плюхалися біля берега, боячись хвиль та небезпек. А ще весь час намагалися заручитися державною підтримкою. Основна праця єпископату Московського патріархату багато років полягала в тому, щоб огородити себе від хвиль українського життя, від потреб українського народу. Всі заклики Христа ними приймалися не з апостольським смиренням та запалом, а з розрахунком торговців. Церква – це сіть Христа, і нею треба не біля берега користуватись, а кидати на глибину. Так, на глибині буває всяке. Сіть може і зачепитися, і розірватися, але така заповідь Христа – кидати сіті на глибину. А він про улов потурбується сам.

Українське море схвильоване до самого дна. І в цей час Господь теж закликає нас все одно кидати сіті в самі страшні глибини, там, де ллється кров та помирають люди. Уявіть собі на хвильку страшну картину. В Україні починається Майдан, починається революція, а церкви Київського патріархату немає. І я вам скажу, що було б. Майдан був би знищений в зародку. Отих студентів, яких знайшли притулок в Михайлівському монастирі просто б заарештували, побили б та і все. Де був би шпиталь поранених майданівців? Все в тому ж монастирі? А тепер ще одну страшну картинку намалюйте. У нас йде війна з Росією, і немає Української церкви. Я впевнений, що Московська церква категорично відмовилась би допомагати нашій армії, відмовилась би хрестити, вінчати, відспівувати всіх, хто бореться за незалежність України та нашу свободу. Московський патріархат і зараз намагається це зробити, але люди знають, де істинна церква. І Слава Богу в Московського патріархату і сьогодні немає ніякої монополії.

Отже, браття і сестри, ми всі – священики, миряни – є Українська церква. Церква, яка не боїться глибини, яка сьогодні каже кожному українцю, в яких би страшних обставинах він не знаходився, ми молимось за тебе, ми з тобою, і ми не боїмось ніяких куль, бо Христос заповідав вірити йому і наша нагорода, наш улов – бути безмежно ним благословенним.
Дякую вам за увагу. Це був протоієрей Олександр Дєдюхін. Спаси вас Господи!