Піп & People з Олександром Дєдюхіним Випуск 30 листопада

Слава Ісусу Христу, парафіяни. З вами протоієрей Олександр Дедюхін, програма «Піп і піпл» на Bloger.fm.
В нас розпочався Різдвяний піст. Він починається 28 листопада і закінчується на Різдво. І в цей Різдвяний піст, як завжди, задають питання – а що можна їсти в піст, що не можна їсти? Я завжди відповідаю на це питання однаково: в піст можна все. І нам настільки можна «все», що ми себе обмежуємо в певній їжі, в певних своїх вчинках. Чому ми так робимо? Ми обмежуємо себе тому, що ми люди вільні. Ми люди, які складають не просто і з плоті і крові, з якихось своїх бажань. У нас є ще прагнення більшого, прагнення Царства Небесного, і заради Царства Небесного ми постимо.

Взагалі, пости були для чого? Для того щоб підготувати себе для якоїсь події. Цей піст називається Різдвяним саме тому що ми підготовлюємо себе до великого свята – Різдва Христового. Народження на землі Сина Божого – це великий день для всього світу, бо він перетворив, відновив життя світу, дав йому сили і можливість для безмежного розвитку і совершенства.

Це великий і радісний день в житті кожного з нас. Задля нашого спасіння, задля нас, людей, Ісус Христос поплатився – прийшов з неба і народився від Діви Богородиці і став чоловіком. І от коли навіть народжується звичайна людина, ми до цього народження готуємось. Я вже навіть не кажу, що жінка, яка 9 місяців носить дитя, вона всі ці 9 місяців готується. Будемо казати так, що рідні починають готуватись до народження дитини значно пізніше. А коли народжується Христос – хіба не треба до цього дня підготуватися? І ми готуємось. І треба мабуть зараз на самому початку Різдвяного посту згадати: як народився Ісус Христос, чи захоплені були люди почуттям радості так, як ми буваємо захоплені почуттям цієї радості Різдва Христового? На небі дійсно народження Христа було зустрінуто ангелами з великою радістю. Ми читаємо в Євангеліє про те, що безліч ангелів в великім сяйві славили Бога і говорили – «слава вишніх Богу на землі мир в людях благовоління». На небі возсіяла зірка, що привела мудреців зі Сходу і просвітила розум багатьох людей. Але на землі в більшості в момент народження Ісуса Христа що панувало? Панувала несвідомість і така тиша, могильна тиша, була ніч. Можна сказати, що люди виявили майже повну байдужість, настільки, що Діві Марії не знайшлося притулку серед людей. Ніякої допомоги в ці важкі дні, коли вона народжувала Спасителя, і не люди обгортали своєю ласкою перші моменти життя цього Божественного Дитя , а так, як в колядці співаємо – в яслах був народжений. Але ті люди, які вже довідались про народження Христа, вони не залишилися спокійними, вони вже захвилювалися і в той чи інший спосіб відкликнулися на цю подію, і пастухи, які побачили велике світло серед ночі, це ангельський спів. І волхви-мудреці. І стривожився, захвилювався цар Ірод, коли почув, що народився Христос, і навіть задумав його вбити. І став шукати Спасителя. Але не для того, щоб вклонитися, а для того, щоб вбити його. І так і досі – хвилюються і шукають Христа всі.

Любі брати і сестри. Народжений Христос – це те немовля, яке нікому з людей на землі не дає спокою. І коли ми не знаємо про Спасителя, ми живемо якимось своїм звичайним життям. А коли дізнаємось, як-от ми читаємо Євангельську історію, тоді наше життя справді змінюється. Він прийшов для того, щоб схвилювати цей світ до останніх глибин його життя. І ми знаєм, що вже на 40-й день після народження Христа , коли він був принесений до храму, старець Симеон пророкував про нього: ось лежить Цей на падіння і підняття багатьох в Ізраїлі. І він буде предметом суперечки.

І дійсно, Христос приносить своїм народженням мир Божий на землю, але цей мир на землі викликав, і викликає, і буде викликати до кінця світу серед людей такі різноманітні відгуки і почуття, такі часто протилежні відношення людей і до Бога і поміж собою, що цілком зрозуміло і друге слово Христа: «не мир прийшов я принести на землю, але меч». І в цих суперечках, в цій постійній боротьбі думок, переконань і заходів, одні восхваляють Христа як Бога, свого визволителя і спасителя, другі його ганьблять і гонять, ненавидять і не тільки його, але і всіх тих, хто в нього вірує. Ми славимо Христа, але Христу треба не тільки славлення. І коли народжується маленька дитинка, її не стільки треба прославити, а скільки праця для цієї дитини. Коли дитина народилась, ми її пеленаємо, доглядаємо, миємо, годуємо… І от для Христа, в першу чергу, потрібно не наше якесь там славословлення, а потрібна праця, для нього. А яким чином ми можемо працювати для Христа? В першу чергу так, як він сам сказав у своєму Євангеліє, що якщо ви щось добре зробили одному з менших цих, тобто людей, то це зробили Мені. І коли ми робимо добро для людей, ми робимо його для Христа. До такого духовного труда нас закликає Господь, коли він народжується. І оцей піст, яким ми готуємо себе до Різдва Христового, якраз є час такої праці. Праці, я не скажу що вона дуже важка. Ця праця має бути радісна. І нехай цей піст вам всім принесе радість. І в цій радості ми зустрінемо світле Христове Різдво. Дякую за увагу.