Піп & People – 06.04.17

Слава Иисусу Христу, парафияне. Сегодня у нас четверг, на Bloger.fm передача «Піп & People» и я ее ведущий, протоиерей Александр Дедюхин.

Общая тема, я бы сказал, сегодняшней нашей передачи – это смирение Бога перед своим творением. В личку, в группе в фейсбуке мне под постами начали приходить множество вопросов. И вопросы так или иначе касаются этой темы – смирения Бога перед людьми. И завтра мы празднуем большой праздник – Благовещение Пресвятой Богородицы, и этот праздник тоже нам подчеркивает именно смирение Бога перед людьми. Именно про это мы сегодня будем говорить.

Собственно говоря, что такое «благовещение»? Благовещение означает зачатие Иисуса Христа. Действием благодати Божей в лоне Марии началось развитие новой человеческой жизни. И вот что очень важно нам понять, что чудо это не могло произойти лишь по воле Бога. Одно из самых удивительных моментов в творении Божьем – что Бог всегда спрашивает вашу волю. Это действительно то смирение, с которым он относится к нам. Его любовь создала мир. Но Творец абсолютно не насилует людей. Он всегда оставляет нам такое пространство свободы и как бы ждет нашего ответа, нашего согласия. Бог не просто вселяется в Деву по своей воле, по своей власти, по своей силе – нет. Через Архангела Гавриила он, Вседержитель, Владыка Господь, смиренно спрашивает согласия совсем юной девушки. И лишь когда он слышит от нее – «Да, я раба Господня, будет мне по слову твоему», -и вот только тогда слово воплощается. Слово, то есть Иисус Христос, становиться плотью. И, как потом напишет апостол и евангелист Иоанн Богослов – «И слово стало плотью и обитало с нами, полное благодати и истины». И поэтому праздник Благовещения – это действительно удивительный праздник смирения Бога перед своим творением.

По этому поводу задают вопрос: «Навіщо Бог створив світ, якщо йому і так відомо, чим усе закінчиться? І чи може він змінити це»? Господь творить світ не для того, щоб погратися, не для того, щоб подивитися, що там буде відбуватися. Господь він всевідаючий. Господь безумовно знає, чим все закінчиться. Але Господь творить світ зі своєї любові. Тому що Господь хоче створити людей, щоби люди були рівними йому. Господь творить з нас друзів собі, і він хоче, щоби ми доросли. Так само, як ми народжуємо дітей. Коли ми народжуємо дитину, коли ми ростимо дитину, ми хочемо, щоби дитина наша стала подібною до нас, виросла до нас, можливо у чомусь нас перевершила. Але Бога ми перевершити не можемо. Але ми можемо стати подібними до Нього, як про це говорить нам Святе Письмо, що ми будемо подібні до Нього. Тому, змінити, безумовно, може, але знову оця тема – тема смирення Господа перед своїм творінням – вона є дуже важлива.

Також ось інше питання. «Як прийти до Господа, якщо здоровий глузд, розум, критичне мислення підказують, що імовірність його існування приблизно така ж, як у фей, лепреконів, ельфів?»

Справа в тому, що в кожній науці є свої аксіоми. В геометрії – одні, в фізиці – інші… Питання філософське, і давайте зараз звернемось до аксіом філософії. Одна з аксіом філософії нам каже: людина є вільна. В людини зажди є вільний вибір. Це якось довести ми не можемо. Але ми можемо це інтуїтивно відчути, що ми є люди вільні, в нас завжди є свій вибір. І ось тут вже, якщо ми включаємо, як в питанні сказано «здоровий глузд, розум, критичне мислення» – давайте мислити критично. Якщо людина вільна, то де вона взяла цю свободу? В нас є набір генів, в нас ж певні риси темпераменту закладені. По суті, всі дії людини можна намагатися пояснити якимись зовнішніми впливами – вихованням, іншими речами… Але бувають такі моменти, коли людина діє всупереч всьому, всупереч інстинкту самозбереження, всупереч навіть іноді здоровому глузду. Але людина діє так, як їй ось підказує всередині. І оце для мене – доказ буття божого, доказ свободи, доказ того, що ми є люди вільні. І от свобода людини – це доказ буття Божого.

І питання, на яке думаю ще треба відповісти, звучить так: «Сейчас идет пост, некоторые мои знакомые постятся, называют это обязательным, иначе ад мне будет. Неужели так важно именно ограничить себя? Может, проще не делать плохое?»

Что по этому поводу я могу сказать. Поститься действительно необязательно. Пост – дело абсолютно добровольное. И в одной из передач мы поднимали эту тему, что пост – это время, когда мы можем позволить себе больше. И, действительно, что при отсутствии поста никогда никого в ад не отправляют. Вообще Бог никого никогда не отправляет в ад, я думаю, что это тема одной из больших передач, то, что врата ада они закрываются добровольно и изнутри. Когда человек начинает творить зло, тогда он закрывается в своем аду. Поэтому постимся мы для чего? Для того, чтобы мы себя могли освободить. Вот на этой неделе, в понедельник, мы все постились, христиане, по возможности… Для чего? Для того, чтобы Господь даровал нам победу в нашей войне, которую мы ведем. Чтобы нас освободил от агрессора. И вот это был пост, опять же, добровольный, наш выбор. Поэтому никакого ада из-за отсутствия поста не будет, но если опять же, мы хотим выразить свою свободу, нам лучше поститься.

Ну и последний вопрос на сегодня. «Хотілося б дізнатися, чи може християнин не дотримуватися деяких християнських правил, заповідей, звичаїв, якщо він знаходиться в екстремальних умовах? Наприклад, в зоні бойових дій чи в безлюдній місцевості, після транспортної катастрофи».

Стосовно цього питання є дуже гарна відповідь Августина Блаженного. Він сказав так: «Люби Бога, і роби що хочеш». Є, як вказано в заповіді, звичаї, є певні правила, яких ми можемо дотримуватись, а можемо не дотримуватися. Наприклад, в Святому Письмі описується такий випадок, коли цар Давид дуже зголоднів. Йому не було чого їсти, і декільком людям, які були з ним. І ось він приходить до первосвященика і каже «Чи є у вас якась їжа?». І там у священика не було ніякої їжі, були тільки хліби принесення, це такі культові хліби, які могли їсти тільки священики. Але священик віддає царю Давиду і Давид споживає ці хліби. Тобто навіть в Святому Письмі ми бачимо приклади або інше, коли… ну от не можна було зривати колоски і їсти в суботній день, але учні Христові апостоли це робили і Христос не забороняв їм це робити. Таким чином, в Святому Письмі ми бачимо багато прикладів порушень звичайних традицій, але любов до Бога, любов до ближнього ми відмінити не можемо, ні в якому випадку. І пам’ятайте цю фразу святого Августіна Блаженного: «Люби Бога, і роби що хочеш». І на цьому стверджується весь закон і всі пророки.

Ще раз вітаю з наступаючим святом Благовіщення, пам’ятаєте, в нас в неділю вербна неділя – це теж велике свято, вхід Господній до Єрусалима, вітаю всіх з цими святами, хай боже благословення прибуває на всіх вас. З вами був протоієрей Олександр Дедюхін на Bloger.fm. І сьогодні декілька слів скажу про наступну музику. Є така група німецька «Haggard» називається і вона грає прогресивний метал. І от сьогодні буде звучати їхня одна композиція – а що може бути прогресивнішого в металі, ніж співи до Богородиці? І ось сьогодні їх спів – «Богородице діво, радуйся». Дякую за увагу.