Піп & People з Олександром Дедюхіним. Випуск 29 червня

Слава Ісусу Христу, парафіяни! З вами передача «Pip &People» на Bloger.FM і я її ведучий, протоієрей Олександр Дедюхін. Ми продовжуємо говорити про таїнство хрещення, і ось сьогодні нарешті ми дійшли до того моменту, коли ми приносимо дитину до хрещення, до храму, в що в цей час відбувається, трошечки намагатимемось пояснити.

В чині хрещення є так зване приготування до святого хрещення. Раніше це приготування займало від півроку до року, було навіть до трьох років людей готували до хрещення. Зараз це власне перед самим таїнством хрещення читаються певні молитви, на згадку того, що колись відбувалося. І що це за молитви? Молитви так звані «оголошення». Священик кладе руку на дитину і каже: «В ім’я Твоє, Господи Боже Істини, єдинородного Твого Сина і Святого Духа, покладаю руку мою на раба Твого, що сподобився прийти до святого Твого імені і під покровом крил Твоїх зберегтися. Тобто ми говоримо про те, що людина приходить під покров Божий, людина народжується для нового життя. І молиться священик: «Подай йому радість у ділах рук його, і всьому родові його, щоб визнавав він Тебе, і поклонявся і славив величне і високе ім’я Твоє, та повсякчас вихваляв Тебе по всі дні життя свого. Бо Тебе, Господи, хвалять усі сили небесні, і Твоя слава Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і навіки-віків. Амінь.

Ця молитва якраз і є згадка про оте приготування. Оголошення означає наставлення новоначальних в істинах віри тих, хто бажає вступити в церкву. Далі слідують так звані молитви екзорцизма – три заборони нечистим духам. Що це означає? Хрещення – це момент, коли людина народжується, переходить від царства темряви до царства світла, все зло лишається позаду. І ось священик читає ці заборонні молитви. Ці молитви перед хрещенням – єдині в церковній практиці, коли священик, так би мовити, звертається до диявола. Але звертається не від себе, а від імені Бога. Так говорить священик: «Бог, святий, страшний і славний, в усіх ділах та в силі своїй незбагненний і недослідимий. Він призначив тобі, дияволе, кару вічної муки, він через нас, недостойних рабів своїх, повеліває тобі і усій твоїй підручні силі відступити від новознаменованого іменем Господа нашого Ісуса Христа. І після цього священик ніби озброює охрещуваного в битві з лукавими духами, виганяє їх, дає силу і владу над ними.

Після того священик запитує у хрещених батьків (а якщо людина доросла, то він сам має відповідати): «Чи відрікаєшся від сатани всякого діла його, всіх слуг його, всякого служіння йому, всієї гордині його?» І той, хто охрещується, має сказати «відрікаюся». Не тому, що людина, може, свідомо служила сатані чи нечистим духам, а справа в тому, що коли ми не з Богом, ми все-одно так чи інакше приймаємо участь у ділах темряви. Ми приймаємо участь в ділах лукавих духів і, хай несвідомо, і тому ми відрікаємось в таїнстві хрещення. Для того, щоби вступити до царства небесного. Як пише святий Кирило Ієрусалимський, «коли ти отріцаєшся сатани, розривається абсолютно всякий з ним союз і давнє погодження з пеклом. Тоді відкривається тобі Рай Божий, звідкіля за злочин вигнан був наш праотець Адам». Коли ти говориш це, ти повертаєшся від Заходу до Сходу, до крани світла. Тобто, якщо ми згадаємо історію людства, то свого часу Адам з Євою були вигнані з Раю за що? За непослух. І в цей момент вся земля, яка була дана в насліддя Адаму, була віддана дияволу. Тому що Адам мав владу над всією землею, а він віддав. І ось тут в таїнстві приготувань до святого хрещення людина повертається ніби до Бога і потім читає Нікео-Цареградський символ віри, сповідуючи свою віру.

Той, хто охрещується, сповідує свою віру в Хреста як в Царя і Бога. Хто для нас Ісус Христос? Чому ми його називаємо Царем і Богом? Ці титули означають не одне й те саме. Вірувать в Ісуса Христа як в Бога недостатньо. Бо в Святому Письмі написано: «І біси вірують і тремтять». Але коли ми приймаємо Ісуса Христа як Царя і Господа, це означає, що ми присвячуємо все своє життя служінню Йому. Ми як мінімум намагаємось жити за Його заповідями. Сповідувати Ісуса Христа як царя свого – означає свідчити що Царство, яке Він нам відкрив і явив, чекає нас не десь далеко в майбутньому, коли ми закінчимо своє життя, але що Царство Його вже тут і зараз, і воно прийшло. І ми служимо йому своїми справами, своєю любов’ю, в першу чергу. І в світлі цього служіння жодна наша дія на землі не має протирічити Царству Небесному. І ніщо, крім Царства Небесного, не може претендувати на повне підкорення нас, бо я впевнений, каже апостол Павло, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні начала, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє – ніяке інше творіння не може відлучити нас від любові Божої во Христі Ісусі Господі нашому.

І після сповідання віри, коли охрещуваний читає Символ Віри, то після цього закінчується те, що ми говорили сьогодні, «приготування до Святого Хрещення», і власне саме після цього починається саме хрещення, про яке, сподіваюсь, поговоримо наступного разу.

Дякую вам за увагу, парафіяни. Спаси вас, Господи.