ВсюдиЛюди Бивші

За кожною прілічною дамою цікавого возраста завжди імєється чималий такий загін привидів пришлого – «бивші». Бивші начальники, бивші кавалєри, бивші женихи, шо однажди утікли з вашою табуреткою і зарплатою, бивші свекрухи і бивші однокласники. Ці привиди тягнуться за вами, куди б ви не пішли чи не поїхали. Бо отак моя одна знайома поїхала на той кінець світу, в Ріо, вийшла в магазин, з хуйньою на голові, і почула в спину внєзапне: «Натаашка, ти?» Можна було не обертаться. Треба було тікать, галопом! Канєшно ж там, посеред того Ріо, стояв її бивший із села Кондратівка такого району, шо і на карті не найдете. Стояв такий, як і можна було предполагать – загорілий, в бєлом, і Наташка така, як і можна було предполагать – в ботінках, шортах, які внєзапно вернулись з помойки, голова немита, брови недощипані, манікюра нема… І він такий стоїть, улибається і каже: «Натааашка… Ти ващє не змінилась!»

Помню, Наташка тоді розказувала, що мала шалене бажання розказати йому, що з того часу, як він сказав їй серед поля буряків «Наташа, я люблю другую» – вона навчилася робити гроші зі слів, облітала увесь світ, придбала власний будинок в трояндах з видом на океан, цілувалася з мільйонером, майже вийшла заміж за мільярдера… Ех, скільки всього хотілося розказати! Та хіба скажеш, коли ти стоїш посеред вулиці – сонна, хуйня на голові, нещипані брови, ботінки страшні, шорти кончені і ПМС.

Так от, як тільки людина перейшла у вас із розряду «бивших», так зразу її привид прив’язується до вас і робить велике діло. Ну от наприклад, привид однокласника Володі, який бросив вас із-за худющої зарази Лєнки, запріщає вам жерти пільмєні в три часа ночі… не завжди успішно, но всьо-такі! Привид бившого начальника Антона Сімьоновича спонукає вас вкалувать і стать начальніком. Бивша хароша подружка Свєтка вам з радостью наповнить, шо оту фіолетову кофточку стоїть таки викинуть. Бивший чоловік Сірьожа робить все можливе і неможливе, щоб ви мали квартиру, машину і молодого любовніка. Його мать, бивша свекруха, Ізольда Всєволодовна (хай би її черті покусали) докладає небачених зусиль, щоб ваш дом був «полная чаша».

Так шо, чим більше у вас «бивших», чим більше у вас стимуляторів, гідних підтримувати вас в найкращому виді і в тонусі. Не побоюся цього слова, вони дужє полєзні! Головне помнить, шо «бивші» – вони вєздє і всігда! І тільки ти десь розслабився, тільки десь шось там, вдів фіолетову кофточку, як шалене мірозданіє підсуне тобі бившого, якого-то красивого, свіженького, веселого, ще й якоюсь ідеальною женщіною під рукою.

От я якось. Отравилась канфєткою. Ну, бува так, шо ви з подругою два дня святкуєте її діплом – брют рікою, коньяк водопадами, водочка, всьо такоє, і тут оп – закусив барбарискою і всьо. Лапті. Висиш над тазіком півночі, потім ідеш на роботу і мімікріруєш під поручень траліка. І я отака приїхала, в очках на всьо ліцо, в сірому конченому піджаку, колготки не в тон, юбка капєц, макіяжа нема, прічоски тоже… Суну така в обід купить собі мінералочки, шоб не вмерти, ненавіжу весь світ, а світ – мене, і вдруг… іде він назустріч. Свіжий і красівий, як торговий прєдставітєль. Прічоска молодьожна, штаніки в обліпон, іде і вже побачив. І я така думаю – щас непалівно зверну з його путі і втечу! Угу. Звернула. Головою в ларьок з газєтами. Очки побила, шишку навалила, ларьок гуде, продавщиця оре, шо я торгове оборудованіє іспортила… І він такий: «Здрастуй, Таня!», і контрольний, прямо в серце моєму достоїнству: «А ТИ СОВСЄМ НЕ ІЗМІНИЛАСЬ!»

І вже пофіг, шо то я його тоді бросила, бо він мені не нравився, пофіг, шо я щасливо і красіво замужем, нічо не докажеш! Бо ти стоїш, як ханурічка, під синім газетним ларьком з шишкою на лобі, і на тебе оре продавець «Сільських вєстєй». Да. З бившими тими вєчне западло.

Буває отак ,повертаєшся в місто, де найбільша густота обітанія твоїх бувших, робиш спеціально присоску, макіяж, манікюр, ідеш на базар – і жодного бившого по дорозі. Жодного! А отак хоп – птєродактєль тебе обісрав, чи там, калюжою тебе КамАЗ окатіл – так і знай, скоро появиться. А ще, бува, стоїш на остановці, ждеш маршрутку, машина ж твоя ось, прямо тут, у фірмовому салоні на плановому обслуговуванні – обов’язково маєш побачити бившого начальника. На новій машині. І він такий, сочуствующє: «Підвезти?»
А ще от, подружка моя – така спокійна врівноважена дамочка. Розлучилася з чоловіком, бо той жарив усе, що можна було вжарить. Вислухала від свекрухи, що та склочная і сварлівая сука, успокоїлась. І через півгода якось пішла вона в ЖЕК щось там з’ясувать. А ви ж самі понімаєте, що там або плачеш ти, або ридають вони. І от моя подружка там кілька разів відплакала, потім прийшла і отак з порогу їм чотко: « Ах ви б йобпаламать!» – і далі такий стимулятор к праведному труду, шо у бухгалтерші хімія розправилась, а у главного інженера парік отклеївся. І от, коли вона проорала «урою нахуй бляді» , почула за спиноб голос Ізольди Всєволодовни: «Здрастуй, Олічка» і далі стандартне: «А ти совсєм не ізмєнілась!» І всьо. В задніцу тепер званія і дипломи філолога.

Хоча з бившими така штука, шо главне, шоб ви їх або не бачили, або вони були трошечки кращими, ніж раніше. Бо я отак колись заімєла бившого Сірьожу, і така вся – не їла колбасу, не злоупотрєбляла пічєнням, і даже мала макіяж і прічоску. І от стою я така, а він: «Прівєт, Таня», і я така повертаюсь, говорю і ахуєваю. А потім підійшов до мене засмаглий муж в бєлом і питає: «А шо це за старий наркоман з тобою говорив?» І шо? Якби не полчища остальних бивших, можна було б пожаліть за всим несожраним і вискубаним. Моя товаришка отак після розлученням із слоганом «Ти мені весь світ застуєш, я хачу свободи!» зустріла того свободолюбивого з новою жоною. Троє дітей, дві роботи, чотири крєдіта, жінка на нього як пітбуль гавкає… Каже: «Аж жалко його, бідолагу, стало»
Так шо, дорогенькі мої, любенькі, бережіть своїх бивших. Бо вони – це ваш прогрес, ваша краса і стимул пертися в спортзал. Бережіть. Бо з їхніх історій складаються ваші будущі.